Звоните Пн-Пт с 9 до 19
+38 (044) 237-59-59
+38 (067) 443-58-63
advocata@gmail.com
advocata@lawukraine.com.ua 


Дивитись карту

 Оставить заявку или задать
  вопрос Вы можете заполнив
    форму:

Задать вопрос
Kонтактное лицо*:
Телефон*:
E-mail:
Сообщение*:
Чтобы воспользоваться формой, включите поддержку JavaScript и Cookies в браузере.
* помечены обязательные поля

      Мы обязательно с Вами
       свяжемся!


 

Інформація для водіїв

Хто допоможе невинному водієві...

Хто допоможе невинному водієвіПравила дорожнього руху встановлюють єдині вимоги в Україні до учасників дорожнього руху, визначають норми їхньої поведінки. Вони відображають сучасні організаційні й технічні можливості запобігання аварійності. Цим і пояснюється та обставина, що в процесі розвитку автомобілебудування, розширення засобів та можливостей організації дорожнього руху вдосконалюються і Правила дорожнього руху, хоча далеко не всі його учасники їх дотримуються. З часу введення попередньої редакції Правил було прийнято ряд законів України, постанов Уряду та державні стандарти найбільш наближені до європейських, що безпосередньо стосуються гарантування безпеки дорожнього руху. У чинні Правила декілька разів вносились різні зміни і доповнення. Аналогічна практика періодичного внесення поправок та доповнень до Правил дорожнього руху характерна і для інших держав.

Водночас стан справ із гарантуванням безпеки дорожнього руху, як показує статистика, залишається складним. Однією з основних причин такого стану є низька дисципліна учасників дорожнього руху, насамперед - водіїв і пішоходів, відсутність елементарного взаємопорозуміння між ними, домінування на дорозі так званих "крутих" водіїв, тощо. Становище на дорогах і вулицях свідчить про неповажливе ставлення певної частини громадян України до законів, у тому числі й до Закону України "Про дорожній рух", а також до своїх співгромадян.

Крім цього, правова необізнаність водіїв та пішоходів створює умови для порушення їхніх законних прав іншими особами. Так, деякі водії не володіють елементарними знаннями правил поведінки на місці дорожньо-транспортної пригоди, досконало не знають своїх прав і обов'язків, не можуть правильно викласти свої думки та написати письмові пояснення співробітникам ДАІ, що одразу використовується зацікавленими особами з іншого боку для введення необізнаного водія в оману та подальшого "повернення" майбутнього дізнання по справі в інший бік. Такі обставини неодноразово призводили до того, що водій, якому завдано шкоди винними діями іншого учасника руху, сам відшкодовував останному вартість ремонту його автомобіля з причин неспроможності вірно викласти обставини пригоди та довести  свою правову позицію. Це також пояснюється тяжким психологічним станом водія після аварії. В цьому стані людина викладає на бланку пояснень свої негативні емоції або пише під диктовку інших осіб, що призводить до негативних наслідків. В цьому випадку пригадується народне прислів'я "Що написано пером, не вирубаєш топором". Так, співробітники ДАІ, що виїзджають на місце ДТП для оформлення матеріалів пригоди, посильно допомагають водіям в написанні письмового пояснення, хоча не завжди ця допомога є щирою та спрямованою на захист прав водія. Одним словом, описувати обставини ДТП треба самому учаснику пригоди який безпосередньо  пережив ті жахливі моменти на дорозі і може об'єктивно викласти їх на папері. Невірне викладення обставин пригоди може призвести до порушення прав водія, передбачених адміністративним законодавством, а також його майнові інтереси.

Згідно із статтєю 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про    адміністративні правопорушення  є:  своєчасне,  всебічне,  повне   і    об'єктивне з'ясування  обставин  кожної  справи,  вирішення  її   в    точній відповідності з законом. Стаття 248 цього кодексу передбачає здійснення розгляду  справи    про    адміністративне    правопорушення на  засадах  рівності  перед  законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від   раси,   кольору   шкіри,  політичних,  релігійних  та  інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Звичайно, бувають випадки безпідставного притягнення особи до адміністративної відповідальності за фактами, які не мали місця, але вказані працівниками ДАІ в протоколі за ст. 124 КУпАП. В цьому разі необхідно відстоювати свою позицію вже в суді, підгодовувавшись до судового засідання з письмово викладеними поясненнями запереченнями на протокол, з посиланням на дійсні обставини справи з огляду на чинне законодавство та Правила дорожнього руху України. Бажано також приєднати до пояснень фотографічні знімки з місця події, пошкодження транспортних засобів. Свої пояснення-заперечення необхідно за кілька днів до призначеного судового засідання подати в загальну канцелярію суду пославшись, зокрема, на ст. 247, 268 КУпАП та просити суд закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Відповідно, в разі винесення судом постанови про притягнення до відповідальності, в разі незгоди з нею з посиланням на ст.. 294 КУпАП необхідно оскаржити її до апеляційного суду, який в силу останніх змін до КУпАП є останньою інстанцією по такій категорії справ.

Після оформлення матеріалів пригоди, притягнення винного водія до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (Кодексу України про адміністративні правопорушення), виникає нова проблема - відшкодування винною фізичною особою  завданої його винними діями шкоди. На сьогодні отримати суму відшкодування з підприємств - власників ТЗ, значно легше ніж з фізичних осіб. Нажаль законодавством ще не визначені механізми стягнення зацікавленими особами з винних водіїв - приватних осіб сум збитків, якщо матеріально-майновий стан цих винних осіб не може охопити того розміру спричинених збитків. В цих випадках безсилою є навідь Державна виконавча служба, якій законодавством надано ряд суттєвих повноважень з цього приводу. Практика ведення справ про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП неодноразово згадує випадки коли прийняте судом рішення про стягнення суми шкоди з винної особи, що набрало законної сили, неможливо виконати і позивач не може покрити як сам збиток, так і сплачені ним судові витрати, вартість юридичної допомоги, автотоварознавчої експертизи, тощо. За неможливістю стягнути суму збитків з боржника - фізичної особи в разі його платіжонеспроможності та відсутності права власності на рухоме або нерухоме майно, виконавче провадження просто закривається за перебігом строків виконання.

Розповсюдженою помилкою осіб при зверненні до суду з позовом про відшкодування шкоди є притягнення в якості відповідача по справі особу - власника транспортного засобу, керуючи яким в силу оперативного    управління  або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо) винна особа (водій) спричинив своїми винними діями матеріальної і моральної шкоди іншому власнику транспортного засобу з урахуванням того що згідно ст. 1187 Цивільного кодексу України відповідальність за шкоду спричинену джерелом підвищеної небезпеки несе володілець цього джерела, тобто особа яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом. Але як правило, Такий крок здійснюється позивачем з наступним наміром накласти через суд арешт на належний відповідачу (власнику, а не володільцю) автомобіль з метою забезпечення свого позову, що не призводить до позитивних результатів. Але чинне законодавтво змінило трактування терміну "володілець джерела підвищеної небезпеки".

Таким чином, власник транспортного засобу, який передав його іншій особі на праві повного господарського  відання,  оперативного    управління  або з інших підстав (договору оренди, довіреності, тощо) в разі вчинення цією особою ДТП з завданням шкоди третім особам, не може нести цивільної відповідальності за цю шкоду. В цьому разі весь тягар майнової та немайнової відповідальності лягає на безпосереднього правопорушника, що своїми діями завдав шкоди майну третіх осіб, який не завжди спроможний відшкодувати завдану ним шкоду коштами, своїм Майном або в нього не застрахована цивільна відповідальність. В цьому разі відшкодувати спричинену шкоду постраждалій особі може Моторне страхове транспортне бюро України (МТСБУ) в розмірі, що не перевищуватиме 25500,00 грн завданої матеріальної шкоди.

Тому є досить позитивним введення Урядом порядку обов'язкового страхування цивільної відповідальності перед третіми особами водіїв транспортних засобів на території України, згідно якого всі водії повинні придбати в будь-якій страховій компанії такі страхові поліси, вартість яких на сьогодні не висока, залежить від терміну страхування, об'єму двигуна автомобіля і складає в середньому на рік 100 грн. Такий порядок страхування цивільної відповідальності водіїв перед третіми особами існує в більшості розвинених країн світу і показав найпозитивніші результати. В цьому випадку не існує проблем із зверненням до суду, стягнення суми шкоди з винних осіб. В разі визнання водія винним у порушенні ПДР та виникнення ДТП, страхова компанія в якій ним було придбано такий поліс відшкодовує матеріальні збитки постраждалій особі, власність якого було пошкоджено.

Зрозуміло, що далеко не всі страхові компанії України сумлінно виконують свої зобов’язання перед страхувальниками та третіми особами, що в свою чергу зумовлюється також і економічною кризою, яка має місце. Але це не є причиною залишати питання без вирішення і доцільно відстоювати свої права в суді, або звертатись з відповідною заявою до МТСБУ.

Всі перелічені випадки є тільки частиною існуючих на сьогодні проблем та питань пов'язаних з відшкодуванням шкоди винними в ДТП особами. Тому, в цих ситуаціях необхідна участь фахівців які б могли вчасно проінформувати водія на місці пригоди та застерегти його від можливих помилок. Для цього в 2001 році ми створили підприємство, в обов'язки працівників якого входить на підставі укладених договорів правова допомога клієнтам, які потрапили в таку ситуацію.

<< Назад

  Яндекс.Метрика
сайт створено компанією сайт разработан компанией Эффект