Звоните Пн-Пт с 9 до 19
+38 (044) 237-59-59
+38 (067) 443-58-63
advocata@gmail.com
advocata@lawukraine.com.ua 


Дивитись карту

 Оставить заявку или задать
  вопрос Вы можете заполнив
    форму:

Задать вопрос
Kонтактное лицо*:
Телефон*:
E-mail:
Сообщение*:
Чтобы воспользоваться формой, включите поддержку JavaScript и Cookies в браузере.
* помечены обязательные поля

      Мы обязательно с Вами
       свяжемся!


 

Втручання державних судів України в міжнародний арбітраж

Втручання державних судів України в міжнародний арбітраж: відсутність компетентності судді або усвідомлений підрив економічного розвитку України?

Аналізу проблематики взаємодії судової влади з міжнародним арбітражем, існуючої судової практики з цього питання та намагання з’ясувати підходи державних судів щодо застосування і тлумачення відповідних норм законодавства України, що обмежують втручання судів у міжнародний арбітраж, присвячені численні наукові публікації. Усвідомлюючи та відчуваючи проблему фактично державного рівня, завдяки зусиллям голови МКАС при ТПП України, періодично організовуються в м. Києві міжнародні конференції, круглі столи та науково-практичні семінари з питань розвитку міжнародного комерційного арбітражу, на які запрошуються судді, зокрема, Шевченківського районного суду м. Києва, Апеляційного суду м. Києва, вищих касаційних судових інстанцій України. Разом з тим, суттєвих позитивних змін у практиці недозволеного втручання державного суду у діяльність арбітражу не відбувається. Які ж причини цього негативного явища та чи виключно популярні шляхи вирішення проблеми досягнуть мети?

Україна є учасницею всіх основних міжнародних договорів з міжнародного комерційного арбітражу і, зокрема, Нью-Йоркської конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, яку наша держава ратифікувала ще 22 серпня 1960 року. Відповідно до цього документу рішення МКАСу і МАК при ТПП України мають виконуватись і виконуються на території 144 країн – учасниць Конвенції. Поряд з цим, ефективність діяльності національного арбітражного інституту на території нашої держави іноді страждає завдяки необґрунтованого втручання державних судів. Спробуємо розібратись над причинами таких негативних явищ і способів їх унеможливлення.

У світовій доктрині відносно міжнародного комерційного арбітражу визнаною є позиція про існування двох основних груп функцій державних судів відносно діяльності міжнародного арбітражу: функцій сприяння й функцій контролю, але не вирішенням спору. Крім того, функції державних судів можна поділити за іншим критерієм на дві групи, а саме – ті, які реалізуються після винесення рішення й ті, які здійснюються під час арбітражного розгляду. Як відзначають, наприклад, російські науковці, під функціями сприяння суду міжнародному комерційному арбітражу варто розуміти вид діяльності державного суду по здійсненню владного примусу, правом застосування якого арбітраж не наділений, для більше ефективного розгляду спору в міжнародному комерційному арбітражі. Предметом наукових дискусій є те, що у судових процедурах зі сприяння і контролю відносно міжнародного арбітражу фактично не відбувається розгляд справи про суті, так як суд має справу з рішенням іншого органу – міжнародного комерційного арбітражу, що є результатом їхньої правозастосовної діяльності. Саме тому суд при розгляді вказаного кола справ обмежений перевіркою винесених рішень на відповідність формальним підставам і основним принципам права або публічному порядку. Таким чином, у розглянутих судових процедурах немає основних критеріїв правосуддя, суд виконує тут іншу функцію – функцію сприяння й контролю, що зумовлює ефективність діяльності міжнародного арбітражу в країні.

Отже, ефективність законодавства про арбітраж і здійснення арбітражного розгляду, який ґрунтується на законодавстві, прямо залежить від державних судів. Тільки у випадку, коли суди реалізують свої повноваження щодо нагляду та сприянню розгляду справ в арбітражі, і тільки тоді, коли вони роблять це мудро, національна судова система в цілому, і арбітражний розгляд як її частина, досягнуть власних цілей в забезпеченні неупередженого, справедливого та ефективного порядку вирішення комерційних спорів. Взаємодія судів і міжнародного комерційного арбітражу на практиці дістає свого вияву через участь судів у відносинах, що виникають у зв’язку із арбітражним розглядом спору сторін. Необхідність взаємодії судів і міжнародного комерційного арбітражу потребує досягнення ефективного механізму реалізації такої взаємодії, особливість якої повинна бути чітко розмежована на:

  1. Зацікавленість держави в реалізації міжнародним комерційним арбітражем юрисдикційної функції;
  2. Забезпечення ефективності розгляду справ міжнародним комерційним арбітражем, як способу вирішення спорів сторін;
  3. Визнання презумпції дійсності і остаточності рішення міжнародного комерційного арбітражу;
  4. Здійснення контролю за арбітражним рішенням тільки на стадіях щодо оспорювання і приведення до виконання;
  5. Скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу й відмова у приведенні їх до виконання у виняткових випадках, згідно підстав, зазначених в Законі України «Про міжнародний комерційний арбітраж», які збігаються з підставами, передбаченими у міжнародних договорах;
  6. Особливість провадження, де предметом процесу стають власне право на судовий захист та гарантії права на судовий захист;
  7. Неможливість перегляду рішення міжнародного комерційного арбітражу по суті;
  8. Преюдиційне значення арбітражних рішень відносно фактів, які є предметом доведення в державному суді;
  9. Лояльність судів стосовно рішень міжнародного комерційного арбітражу.

На протязі тривалого періоду з часу прийняття Верховною Радою України у 1994 році Закону «Про міжнародний арбітраж», не дивлячись на виключно демократичні принципи цього Закону з огляду на сталу міжнародну практику щодо забезпечення виконання контрактів їх сторонами у зовнішньоекономічній діяльності та підписані Україною міжнародні конвенції, державні суди України систематично продовжують виходити за межі своїх визначених законом повноважень. Згідно цих повноважень державні суди повинні як сприяти арбітражу, так і контролювати арбітраж шляхом винесення ухвал про скасування арбітражного рішення (у разі оскарження рішення арбітражу), а також його примусового виконання лише за наявності належних для цього підстав. Що це, недостатня компетентність суддів або прояв усвідомленого підриву економічного та правового розвитку України? Якими мотивами керується державний суддя скасовуючи рішення МКАС при ТПП України за «аби-якими» підставами? Чи відіграє при цьому ключову роль діяльність адвоката недобросовісної сторони спору або відсутність відповідальності судді за прийняття заздалегідь неправосудного рішення?

Дослідженням даної проблеми займались такі науковці, як Л. Ф. Винокурова, М. Ф. Селівон, Ю. Д. Притика, Т. Н. Нешатаєва, Е. И. Носирєва, С. А. Курочкін та інші.

Давно постало питання щодо шляхів вирішення існуючої проблеми, так як завдяки таким випадкам ігноруються досягнуті сторонами зовнішньоекономічного контракту процесуально-правові наслідки укладених ними арбітражних угод, а саме договірне виключення юрисдикції державних судів щодо спору між сторонами такої арбітражної угоди, що забезпечує автономність діяльності міжнародного арбітражу.

Коли спір вже виникає між сторонами і певна сторона спору, яка цілком не зацікавлена в об’єктивному розгляді даного спору заздалегідь обраним сторонами шляхом (в міжнародному арбітражі), звертається до державного суду на певних етапах розгляду спору, як правило, переслідує виключно мету унеможливлення, блокування або ускладнення арбітражного розгляду шляхом визнання контракту цілком недійсним, визнання недійсною арбітражної угоди і т.ін. Саме недобросовісними розцінюються такі прагнення сторони контракту європейськими державними судами, і нажаль, самі такі прагнення іноді задовольняються державним судом України. В деяких випадках державний суд не бере до уваги навіть явну суперечливість заявлених вимог існуючим правовим принципам.

Аналізу проблематики взаємодії судової влади з міжнародним арбітражем, існуючої судової практики з цього питання та намагання з’ясувати підходи державних судів щодо застосування і тлумачення відповідних норм законодавства України, що обмежують втручання судів у міжнародний арбітраж, присвячені численні наукові публікації. Усвідомлюючи та відчуваючи проблему фактично державного рівня, завдяки зусиллям голови МКАС при ТПП України, періодично організовуються в Києві міжнародні конференції, круглі столи та науково-практичні семінари з питань розвитку міжнародного комерційного арбітражу, на які запрошуються судді, зокрема, Шевченківського районного суду м. Києва, Апеляційного суду м. Києва, вищих касаційних судових інстанцій України. При цьому представники МКАС при ТПП України беруть участь у подібних заходах, які здійснюються в регіонах країни за участю представників державної судової системи. Одностайне резюме таких проведених науково-практичних заходів єдине – незважаючи на деякі недоліки існуючого законодавства, зокрема, щодо більшої конкретизації визначення поняття «публічний порядок», державні суди не повинні допускати перевищення меж дозволеного втручання в міжнародний арбітраж, що встановлені Законом України «Про міжнародний арбітраж», професійно, справедливо та неупереджено здійснювати свої повноваження з нагляду та сприяння розгляду справ в арбітражі. Разом з тим, суттєвих позитивних змін у практиці недозволеного втручання державного суду у діяльність арбітражу не відбувається. До цього часу Вищим спеціалізованим судом України не затверджене відповідне узагальнення практики розгляду судами справ пов’язаних з арбітражем, про що представники ВССУ повідомляють на чергових науково-практичних заходах з посмішкою та натяком на нібито надзвичайну складність цього питання. Збільшується кількість категорично ганебних прикладів подальшого попирання і ігнорування державними судами принципів діяльності міжнародного арбітражу, фактичного сприяння недобросовісним суб’єктам господарювання у навмисному невиконанні умов зовнішньоекономічних контрактів, неповерненні валюти або товарів в Україну через скасування рішень МКАС при ТПП України без належних на те підстав.

На сьогоднішній день Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП України є арбітражним інститутом, який за кількістю і якістю розглянутих справ займає одне з перших місць. Але реальні перспективи подальшого зростання вже існуючої в Європі та світу в цілому високої репутації МКАС при ТПП України підвищуються з кожним днем, зокрема, після підписання Україною асоціації з Європейським Союзом, яка передбачає зону вільної торгівлі, що різко збільшить товарообіг між Європою та Україною. В останні нелегкі часи існування нашої країни через російську агресію, пов’язаного з цим цілого ряду санкцій Європейського Союзу проти Російської Федерації, суттєво зменшується авторитет аналогічного російського арбітражного інституту – МКАС при ТПП РФ, який був одним з головних конкурентів українського арбітражу при розгляді спорів серед представників країн Європейського Союзу та СНД. Через агресивну політику РФ на міжнародному рівні, яка базується останнім часом на маніпуляції фактами, ігноруванням норм міжнародного права, законності в цілому, банальній брехні на вищому політичному рівні, тотального державного контролю російської судової системи, поновлення репутації та довіри до російського арбітражного інституту серед підприємців багатьох країн світу буде відбуватись досить тривалий період навіть після деескалації ситуації на сході України та звільнення Криму. В свою чергу в Україні позитивний розвиток альтернативних способів вирішення спорів слід розглядати як показник стану громадянського суспільства та ринкової економіки, правової держави й демократії. Саме тому, в умовах реальних сьогоденних світових політичних подій роль МКАС при ТПП України, як країни, яка повстала на боротьбу за європейські демократичні принципи життя, громадяни якої віддали за це свої життя, набуває все більшої популярності в світі, зростатиме з кожним днем. В цих умовах найголовнішою метою є досягнення належного державного сприяння діяльності міжнародного арбітражу в Україні через недопущення недозволеного втручання в його діяльність державних судів задля збереження дотримання принципів законності і справедливості. Руйнація цих принципів, що здійснюється зараз з боку РФ, просто не сумісна з обраним Україною європейським курсом життя, а тому ухвали українських державних судів, які за своїм змістом без належних на те підстав унеможливлюють, блокують або ускладнюють арбітражний розгляд за укладеними сторонами спору арбітражними угодами, є заздалегідь неправосудними.

Як вбачається з наведеного вище аналізу – численні науково-практичні заходи для підвищення професійного рівня державних суддів та заклики до справедливого мудрого здійснення ними своїх повноважень в цьому напрямку не знаходять своєї практичної реалізації. Дійсно професійні сумлінні державні судді і без того розглядають справи, пов’язані з міжнародним арбітражем, з дотриманням принципів законності і справедливості. Але якщо хтось з їх колег свідомо йде на скасування арбітражного рішення за «будь-яких підстав», виправдання таких суддів нехваткою компетенції буде коштувати бізнесу та розвитку економіки в Україні надвеликих збитків, хоча, як впевнений автор цієї статті, майже всі судді, що виносять неправосудні рішення, самі для себе особисто добре усвідомлюють факт їх неправосудності. Тому шляхом вирішення наведеної проблематики не може бути лише прагнення підвищення рівня кваліфікації державних суддів в цьому напрямку.

Звичайно, якщо за законним і справедливим рішенням МКАС при ТПП України сторона контракту повинна відшкодувати іншій стороні мільйони доларів, адвокати сторони-боржника ще до отримання ними такого арбітражного рішення, усвідомлюючи при цьому можливість отримання досить крупного гонорару в розмірі традиційних 10%, попри принципів справедливості і законності які за таких умов не мають для них належного значення, з метою паралізації процесуально-правового ефекту арбітражної угоди, готові застосувати будь-які можливості та зовнішні стимули для уникнення сплати їх клієнтом суми боргу. Головними «помічниками» в цьому можуть бути державні судді, що розглядають і задовольняють безглузді з точки зору закону заяви та в порушення присяги виносять такі самі безглузді ухвали. Виникає питання: адвокат чи суддя в даному випадку несуть більшу ступінь відповідальності за ігнорування вимог закону? Звичайно, якщо говорити про моральну відповідальність, поваги не заслуговує жоден. Адвокат, як учасник судового процесу, відповідальний лише з точки зору адвокатської етики та особистих моральних якостей, його твердження можуть бути як взяті до уваги судом, так і відхилені ним, а тому весь тягар  відповідальності за наслідки прийнятого ним заздалегідь неправосудного рішення повинен нести саме суддя. Така проблематика діяльності державних судів пов’язана не лише з розглядом справ, пов’язаних з міжнародним арбітражем, а охоплює діяльність судової системи України в цілому.

Оновлення суддівського корпусу та відновлення довіри до судової влади України є складним процесом, який отримав назву «люстрація», і який вимагає виваженості та суворого дотримання вимог закону. Інакше судова система України ризикує втратити тих чесних та професійних суддів, які в ній залишилися. Але слід зазначити, що навіть за умови неухильного дотримання вимог Конституції та законів України процедура звільнення судді з посади за порушення присяги в сьогоднішніх суспільно-правових реаліях не зможе стати ефективним інструментом оновлення суддівського корпусу. Наприкінці лютого 2014 року з перемогою революції «гідності» в Україні питання проведення люстрації постало як одне з найактуальніших. Хоч до класичної та повної люстрації органів влади та й суспільства загалом ще далеко, однак процес такої в Україні розпочався – 9 квітня Верховною Радою України прийнято Закон України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Цей закон не тільки визначає підстави «люстрації» судової системи, тобто її перевірки, обсяг такої перевірки, коло суддів, які перевірці підлягають, а й вносить ряд змін до інших законодавчих актів, серед яких найбільшої уваги заслуговують ті, які регламентують призначення голів суддів та інших «управлінців» з цієї сфери. Відповідно до ст.3 даного Закону перевірці підлягають судді судів загальної юрисдикції, які приймали рішення стосовно наведеного в цій статті переліку категорій справ, в якому, нажаль, не містяться справи пов’язані з арбітражем. Так як дана категорія справ не потребує розгляду суддею спору по суті, містить закріплений законодавством вичерпний перелік - межі дозволеного втручання, порушення судом цих меж, що призвело до безпідставного скасування арбітражного рішення, є так званим «лакмусовим папірцем» його суб’єктивного відношення до конкретної справи, внаслідок якого арбітражний розгляд справи втратив свою ефективність. Отже, в будь-якому випадку, люстрація необхідна, зокрема, для вирішення наведеної проблеми, але проводити її повинні виключно професіонали в галузі права.

Список використаних джерел:

  1. Винокурова Л. Ф. Оспорювання рішень, винесених в порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України [Текст] / Л. Ф. Винокурова // Практика Міжнародного комерційного арбітражу. – 2007. – № 3-4 (5-6). – С. 47-65.
  2. Петров М. В. Взаимодействие государственного суда и международного коммерческого арбитража [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.15 «Гражданский процесс; арбитражный процесс» / Петров Михаил Викторович ; Санкт-Петербургский гос. ун-т. – Спб., 2003. –25 с.
  3. Нешатаева Т. Н. Суд и арбитраж: историческая взаимосвязь и современное взаимодействие [Текст] / Т. Н. Нешатаева // Третейский суд. – 2005. – № 1 (37). – С. 6-18.
  4. Селівон М. Ф. Взаємодія судової влади з міжнародним комерційним арбітражем / М. Ф. Селівон // Право України. – 2011. – № 1. – С. 130-138.
  5. Курочкин С. А. Государственные суды в третейском разбирательстве и международном коммерческом арбитраже [Текст] / С. А. Курочкин. – М. : Волтерс Клувер, 2008. – 296 с. – ISBN 978-5-466-00371-0.
  6. Носырева Е. И. О функциях суда первой инстанции при рассмотрении гражданских дел [Текст] / Е. И. Носырева // Российское правовое государство:итоги формирования и перспективы развития : всерос. науч.-практ. конф., посвящ. 45-летнему юбилею юрид. фак. Воронеж. гос. ун-та, Воронеж, 14-15 нояб. 2003 г. / Воронежский гос. ун-т. – Воронеж, 2004. – Вып. 2. – С. 131-141. – ISBN 592-7305-81-4.
  7. Закон України  «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р.
  8. Носырева Е. И. Альтернативное разрешение споров в США [Текст] / Е. И. Носырева. – М. : Городец, 2005. – 320 с.
  9. Ярков В. В. Арбитражный суд и международный коммерческий арбитраж: некоторые направления взаимодействия [Текст] / В. В. Ярков // Часопис Хмельницького університету управління та права «Університетські наукові записки», 2007. – № 2 (22). – С. 195-204. 
  10. Про міжнародний комерційний арбітраж, Закон України від 24.02.1994 р.
  11. Про відновлення довіри до судової влади в Україні, Закон України від 09.04.2014р.

А. Климчук

<< Назад

  Яндекс.Метрика
сайт створено компанією сайт разработан компанией Эффект